Якраз нещодавно задумався про те чи правильна у нас математика.
По суті математики в природі нема, це сукупність синтетичних правил для розуміння природи. Нема природних арефмитичнтх операцій. От я подумав, ми придумали математику, а якщо існує інший варіант числення та операцій, ну це може не числа в тому розумінні що ми привикли. Це щось типу комплексних чисел, векторів,... Між ними є також персональні дії.
Але може є абсолютно інша математика в якій складні для нас зараз дії, які ми описуємо існуючою математикою, виконуються дуже просто і ефективно. Тобто така інша математика може мати складнощі з операцією 2+2, і для цього там треба сторінку формул написати, але порахувати гравітацію, викривлення часу простору, квантові розрахунки виконуються дуже просто.
Може там нема чисел взагалі, а якісь інші елементи, або ці числа важко представити нормально.
Чому виникла стандартна математика. Бо це почалось з обрахунку овечок. Потім площі посіву, потім розподілу врожаю. таким чином з еволюцією ми додаєм математичні операції щоб описати своє життя та закони природи. Але зараз ми дійшли до того що описуємо квантові процеси "овечками". Ну гаразд, розміром овечки, її маси, швидкості руху. Але це все рівно овечка.
Наприклад такі нові величини можуть мати щось типу впливу, дії. Наприклад у нас є величина руху, і величина обертання. Якщо на координату подіяти рухом а потім обертанням то це буде не те саме що навпаки. Тобто ми можем додати ці дії, що результатом буде результат послідовного виконання (це зараз є у вигляді матриць транформування), але ми можем також помножити ці величини, і ми отримаємо величину яка описує одночасне переміщення та обертання, що не є тим самим що два варіанти раніше. А ще це може бути прискорення, і багато інших дій. Але це примітивний приклад, просто щоб сказати що це не значення а якесь правило, логіка.
А якщо ця величина є закономірністю, або впливом, або взаємодією. Наприклад уявімо що одна величина означає потенціал (магнітний, електричний, ...), інша простір, час. Потенціал * Простір = Поле (градієнт) Поле * Час = Хвиля = Потенціал * Простір * Час Але також ми можем отримати величину "Потенціал * Час" без простору. Цього немає в природі, але це може описати така математика. Так можна описувати інші дії над такими величинами. Кожну таку величину можна розкласти на складники або отримати якусь характеристику. Тоді з величини "хвиля" ми отримаємо довжину хвилі, напрямок, амплітуда. Тобто це ніби проекція величини на простір стандартної математики. Якісь величини почнуть описувати елементарні частинки, фотони, електрони, і.т.д. І буде легше обрахувати їх взаємодію проводячи операції між цими величинами.
Деякі величини мають внутрішню варіантність, типу перевизначеність, як квадратне рівняння яке може мати два розв’язки. Таким чином ми описуємо квантову невизначеність. Виконавши над величиною якусь дію ми її "визначаємо" і блокуємо до невизначеності.
Така величина це ніби здатність до чогось що відбувається з чимось. Наприклад здатність поляризуватись. Коли ми берем енергію і поляризуємо то отримуємо поле, як різність енергій. Виконуючи це над різними енергіями отримуємо різні поля. Не поляризована енергія це маса. Поляризація стану, це час (перехід в градієнті станів). Вплинувши на елементарну частинку величиною з здатністю "поляризації стану" ми перетворюємо її на енергію, і тепер це розпочинає процес перетворення та розповсюдження, а до цього ця частинка не мала часу, як наприклад протон (або щось інше) існує вічно, доки не зустріне впливу, що породить величину енергії. Типу ядерні реакції. Це ніби кубик-рубик, де розстановка кольорів є результатом операцій повороту (впливу). такий стан можна досягти різною комбінацією, різні величини це здатності до різних дій, що породжує стани з яких ми можем перейти до інших додавши інші дії, або поєднавши їх.
Типу: рухаючи (дія в просторі) заряд (енергія + поляризація) в градієнті поля (енергія + поляризація + простір) ми отримуєм простір (сила Лоренца). Тобто характеристика простору залишилась в результаті поєднання цих величин.
Прикольно. Мені сподобалось.
Якраз нещодавно задумався про те чи правильна у нас математика.
По суті математики в природі нема, це сукупність синтетичних правил для розуміння природи. Нема природних арефмитичнтх операцій. От я подумав, ми придумали математику, а якщо існує інший варіант числення та операцій, ну це може не числа в тому розумінні що ми привикли. Це щось типу комплексних чисел, векторів,... Між ними є також персональні дії.
Але може є абсолютно інша математика в якій складні для нас зараз дії, які ми описуємо існуючою математикою, виконуються дуже просто і ефективно. Тобто така інша математика може мати складнощі з операцією 2+2, і для цього там треба сторінку формул написати, але порахувати гравітацію, викривлення часу простору, квантові розрахунки виконуються дуже просто.
Може там нема чисел взагалі, а якісь інші елементи, або ці числа важко представити нормально.
Чому виникла стандартна математика. Бо це почалось з обрахунку овечок. Потім площі посіву, потім розподілу врожаю. таким чином з еволюцією ми додаєм математичні операції щоб описати своє життя та закони природи. Але зараз ми дійшли до того що описуємо квантові процеси "овечками". Ну гаразд, розміром овечки, її маси, швидкості руху. Але це все рівно овечка.
Наприклад такі нові величини можуть мати щось типу впливу, дії. Наприклад у нас є величина руху, і величина обертання. Якщо на координату подіяти рухом а потім обертанням то це буде не те саме що навпаки. Тобто ми можем додати ці дії, що результатом буде результат послідовного виконання (це зараз є у вигляді матриць транформування), але ми можем також помножити ці величини, і ми отримаємо величину яка описує одночасне переміщення та обертання, що не є тим самим що два варіанти раніше. А ще це може бути прискорення, і багато інших дій. Але це примітивний приклад, просто щоб сказати що це не значення а якесь правило, логіка.
А якщо ця величина є закономірністю, або впливом, або взаємодією. Наприклад уявімо що одна величина означає потенціал (магнітний, електричний, ...), інша простір, час.
Потенціал * Простір = Поле (градієнт)
Поле * Час = Хвиля = Потенціал * Простір * Час
Але також ми можем отримати величину "Потенціал * Час" без простору. Цього немає в природі, але це може описати така математика. Так можна описувати інші дії над такими величинами.
Кожну таку величину можна розкласти на складники або отримати якусь характеристику. Тоді з величини "хвиля" ми отримаємо довжину хвилі, напрямок, амплітуда. Тобто це ніби проекція величини на простір стандартної математики.
Якісь величини почнуть описувати елементарні частинки, фотони, електрони, і.т.д. І буде легше обрахувати їх взаємодію проводячи операції між цими величинами.
Деякі величини мають внутрішню варіантність, типу перевизначеність, як квадратне рівняння яке може мати два розв’язки. Таким чином ми описуємо квантову невизначеність. Виконавши над величиною якусь дію ми її "визначаємо" і блокуємо до невизначеності.
Така величина це ніби здатність до чогось що відбувається з чимось. Наприклад здатність поляризуватись. Коли ми берем енергію і поляризуємо то отримуємо поле, як різність енергій. Виконуючи це над різними енергіями отримуємо різні поля.
Не поляризована енергія це маса.
Поляризація стану, це час (перехід в градієнті станів).
Вплинувши на елементарну частинку величиною з здатністю "поляризації стану" ми перетворюємо її на енергію, і тепер це розпочинає процес перетворення та розповсюдження, а до цього ця частинка не мала часу, як наприклад протон (або щось інше) існує вічно, доки не зустріне впливу, що породить величину енергії. Типу ядерні реакції.
Це ніби кубик-рубик, де розстановка кольорів є результатом операцій повороту (впливу). такий стан можна досягти різною комбінацією, різні величини це здатності до різних дій, що породжує стани з яких ми можем перейти до інших додавши інші дії, або поєднавши їх.
Типу: рухаючи (дія в просторі) заряд (енергія + поляризація) в градієнті поля (енергія + поляризація + простір) ми отримуєм простір (сила Лоренца). Тобто характеристика простору залишилась в результаті поєднання цих величин.